точка

-и, ж.

1) Графічний значок (.) як умовне позначення чого-небудь.

2) Те, що схоже на такий значок, здається цяткою на певному фоні.

3) Одне з основних понять геометрії, фізики – місце, що не має виміру, межа відрізка лінії. Точка перетину ліній. || У механіці – місце, пункт, де зосереджується якась дія або виявляється певна властивість чи якийсь стан.

••

Матеріа́льна то́чка — фізичне тіло, розмірами якого нехтують.

То́чка опо́ри — точка, до якої прикладені сили тяжіння.

То́чка рівнова́ги — точка, стосовно якої уся система або тіло знаходиться у стані рівноваги.

4) перев. чого або з означ. Певне місце, пункт у просторі, на місцевості, у середині або на поверхні чогось. || Географічний об'єкт або предмет на місцевості, що є орієнтиром, позначенням певного місця в просторі або на поверхні землі.

••

Адресо́вна то́чка спец. — будь-яка точка пристрою, яку можна задати координатами.

Контро́льна то́чка — у системах обробки інформації – місце у машинній програмі, де здійснюється перевірка або реєстрація даних з метою повторного відновлення програми.

5) чого, яка, перен., розм., рідко. Певна позиція, ставлення до когось – чогось; основа поведінки кого-небудь.

••

То́чка зо́ру когось — чиясь думка, погляд на кого-, що небудь, ставлення до чогось, когось.

6) перев. з означ. Місце розміщення пункту певного призначення, а також будівля, укріплення, пристосування й т. ін., що є таким пунктом. Радіотрансляційна точка.

7) чого, фіз. Температурна межа, коли речовина з одного агрегатного стану переходить в інший. Точка кипіння.

8) з означ. Певний рівень, фаза, межа чогось, що вимірюється, обчислюється. || Ступінь, що характеризує якість, рівень розвитку чого-небудь.

••

Нульова́ то́чка — в електротехніці – заземлена нейтральна точка.

9) Момент, пункт у розвитку, перебігу чого-небудь. || Пункт, питання, об'єкт уваги, інтересу. || у сполуч. зі сл. вихідний, відправний. Те, з чого щось веде початок, служить основою, підставою чого-небудь.